— А запаси? Я не донесу все.
- Я понесу Гвен.
- Вона  важить удвічі менше.
— Хочеш, щоб я ризикнув безпекою королеви і щось ніс?
- Я візьму її.
- Вона  моя дружина.
— Я обережний.

Дівчинка моя, кожна людина живе зі своєю трагедією. І кожен справляється з нею як може: хтось працює цілодобово до самозабуття; хтось намагається втекти від минулого, і міста миготять, як у калейдоскопі. А хтось варить джеми, живучи під гнітом неможливість зустрічі з тим, кому зробив боляче.

Совість люблячого чоловіка - ангел-охоронець коханої ним жінки.

- Льош, ну що ти від мене хочеш? Їдь.
— Леш, хто тобі дорожчий: друзі чи баби? Ось мені баби, але я, зауваж, сиджу тут!
– І я!..
– А мені друзі … Але можна я поїду? Будь ласка.

У жінки три віки: той, який вона  має насправді, той, яку їй можна дати, і який вона  бажає, щоб їй дали.

Чи не засидівся ти вдвох зі своїм нещастям?
Дивись не висиди яйце, яйце василіска
в гнізді віковічної скорботи!

Ти сьогодні не маєш влади над завтрашнім днем,
Твої задуми завтра розвіються сном!
Ти сьогодні живи, якщо ти не божевільний.
Ти — не вічний, як у всьому світі земному.

Час настав - мені здавалося, я чекав його вічно.
Година минула – згадувати я можу нескінченно.

Ну, добре. Я пообідаю. Але без апетиту!

Я не говорю, що зараз все ідеально. Я просто перестала гнатися за ідеалами і почала жити.