Головне, не як ти живеш, а навіщо. Віртуозна гра, дорогі костюми, блискучі діалоги, закручений сюжет, феєричні ефекти — дешевка, якщо у вистави немає  ідеї. Я ніколи не боялася смерті. Смерть – це не найстрашніше у нашому житті. Я більше смерті боялася прожити життя безглуздо.

Для цього люди й існують, щоб рятувати один одного від самих себе.

Часник - в рот, цибуля - в ніс, мед - на груди, гірчицю до п'ят, кропиву на поперек і гранований стакан горілки навпіл з червоним перцем для внутрішнього впливу. Усіх мікробів перетравимо! Якщо доживеш до ранку, будеш як новенький.

І ось уже я відчуваю, як у грудях з'являється порожнеча, що смокче, і сам же цьому відчуттю дивуюся. І раптом я зрозумів, що зі мною, блін, відбувається. Я просто ніби подорослішав.

Бувають очевидні моменти, які вибивають тебе з колії. Наприклад, коли ти розумієш — твоя кохана людина була сьогодні з кимось іншим. Це завжди гидко і тяжко. Але якщо ти любиш, ти відпускаєш. Сувора правда: якщо ти чогось«недодаєш», людина шукатиме це в іншому. Нема кого звинувачувати...

— А може ми«Дитячий світ» пограбували?
— Я просив увімкнути логіку, а не свої дитячі фантазії!

Зважився все косити - валяй і себе по ногах!

Але ми ж завжди по-людськи ми... Тут додамо, тут зменшимо, тут у нас дурдом проголосує, тут в'язниця підтримає одноголосно, тут морг, та й студенти багато що ще здатні! А пенсіонери... Ми по селах вихором промчимося з обозом, з гуманітарною допомогою, всі як один наші будуть, чи жарт — проднабір за галочку отримати! Вони душу б за таке віддали запросто, а тут її всю не просять — розбивай траншами і раз на чотири роки торгуй собі...

Він більше не наважувався любити і втрачати. Втрата була надто велика, а біль надто гострий.

Знаєш, я не можу згадати останній раз, коли ми цілувалися... Тому що ти ніколи не думаєш, що це останній раз... Ти думаєш, що будуть ще. Ти думаєш, у тебе є вічність, але це не так.