— Наше завдання — знайти примару, задати йому перцю, та й... зробити пару наколок.

Щось я розчулився - зі мною таке буває.

Любов робить нас безпам'ятними в земному і наповнює нас небесним, любов таким чином рятує нас від провини.

Можете спокійно дивитись. Ці сльози не мої. Так часто буває, коли я бачу щось подібне до того, внизу, або коли щось чіпає мене і всередині тихо відчиняються дверцята і я в сум'ятті або в задумі прислухаюся — тоді є безпричинні сльози, про які я нічого не знаю.

У мене інша мораль: не можете прийняти людей такими, як є, — йдіть. Не намагайтеся їх міняти. Зазвичай, це вже марно.

Вся Росія наш сад.

— Я у всьому звинувачую себе.
— Я теж у всьому звинувачую тебе.

Тільки розум, наука, воля, совість підносять людину. Думати, що можна інакше піднятись, може тільки дурень.

Коли в квартирі пожежа, тільки ідіот стоятиме на балконі і робитиме зарядку на свіжому повітрі.

Справа не тільки в тому, щоб у тебе був хтось, з ким прокинутися поряд... Справа в тому, щоб довіряти іншому, знати, що він не завдасть тобі болю, навіть якщо ти впевнений, що так воно і буде. Вся справа в надійності та довірі і в тому, щоб не піти, коли все стає надто дивно.