Чого тільки не навчишся, коли вибору немає.

Та тут у нас ніхто ні на кого не звертає уваги — це правило. Зараз жінок вчать кричати за небезпеки« пожежа», а не«допоможіть». Кричатиме«допоможіть», ніхто не вийде, а при крику« пожежа» біжать усі.

Так, буває важко визнати, що помилявся. Особливо, коли помилявся так довго.

- Думаєш, у нього рак  мозку?
- Думаю, він закохався.

Жити означає мислити.

Якщо в тебе вистачить сміливості, щоби сказати«прощай», життя нагородить тебе новим«привіт».

Ми не знаємо, якими є межі людських можливостей. Ніякі тести, секундоміри та фінішні стрічки не можуть виміряти потенціал людини. У гонитві за мрією люди заходять набагато далі за те, що здавалося їх межею. Потенціал ув'язнений у кожному з нас, безмежний і ще не задіяний. Коли ви думаєте про межу, ви самі її творите.

Людина в небезпеці або зовсім нічого не розуміє, або відразу за двох.

Убога людина, що не має нічого, чим би вона могла пишатися, хапається за єдине можливе і пишається нацією, до якої він належить.

Викладати істину деяким людям - це все одно, що спрямувати промінь світла в совине гніздо. Світло тільки зіпсує совам очі, і вони зчинять крик. Якби люди були неосвічені лише тому, що нічого не вчилися, то їх, мабуть, ще можна було б просвітити; але ні, у тому засліпленні є система… Можна розсудити людини, який помиляється мимоволі; але з якого боку атакувати того, хто стоїть на сторожі проти здорового глузду?