Андрій Асковд. Як ми з Вовкою (Історія одного літа)

А я сидів і думав, що літо закінчується, відпустка батьків закінчується, і ми завтра поїдемо додому. Потім мені до школи. У шафі вже висить куплена мамою шкільна форма, чекає свого часу ранець. Мені так здалося, що із закінченням цього літа закінчується моє дитинство. Не те щоб зовсім закінчується, просто закінчується той безтурботний час, коли від тебе нічого не вимагалося, крім того, що ти є і просто маєш бути. Восени почнеться зовсім інше дитинство, коли від тебе вимагатиметься вже більше. Я глянув на сплячого Вовка, добре йому, у нього ще попереду цілий рік цього безтурботного дитинства.

Докладніше

Лев Миколайович Толстой. Час прийшов

Державний же пристрій є не що інше, як таке зчеплення людей, при якому люди, самі не знаючи цього, мучать, гублять себе, гублять свої душі, вважаючи погане добрим і добрим поганим.
Але що таке це — держава? Може, це якийсь завойовник, лиходій, дикун, який напав на вас і заволодів вами силою? Повинне бути так, бо робить він над вами все те, що може робити тільки такий ворог. І що ж, цього ворога немає, цей ворог ви самі. Ворог цей той державний устрій, при якому ви самі мучите, грабуйте себе, всіх себе, на користь малої частини розбещених людей, які користуються цим пограбуванням.

Докладніше