Щойно ти приділяєш якусь особливу увагу чоловікові — будь-якому чоловікові, — щойно стаєш доступною та досяжною, він одразу нахабніє і починає вважати, що ти йому щось винна.

— Якщо ти це зробиш... якщо ти... богом клянусь, я...
— Ти що? Кинеш мене? Це загроза чи нагорода?

Не можу жити без шампанського. Після перемоги я його заслуговую, а після поразки його потребую.

Ти просто засмучена, бо вона була з тобою, а думала про мій гігантський, непохитний... діагностичний дар!

Наш світ жорстокий. Вижити в ньому можна, тільки дертися вгору. Якщо зупинишся, то скотишся вниз, і тебе затопчуть ті, хто по твоїх кістках йде вгору. Наш світ – це кривава безкомпромісна боротьба систем; водночас це боротьба особистостей. У цій боротьбі кожен потребує допомоги та підтримки. Мені потрібні помічники, які готові на будь-яку справу, готові на смертельний ризик заради перемоги. Але мої помічники не повинні зрадити мене у найважчий момент. Для цього існує лише один шлях: набирати помічників із самого низу. Ти всім зобов'язаний мені, і якщо виженуть мене, то виженуть і тебе. Якщо я втрачу все, ти теж втратиш усе. Я тебе підняв, я тебе знайшов у натовпі не за твої таланти, а через те, що ти людинанатовпу. Ти нікому не потрібен. Щось трапиться зі мною, і ти знову опинишся в натовпі, втративши владу та привілеї. Цей спосіб вибору помічників та охоронців – старий як світ. Так робили усі правителі. Здаси мене - втратиш все. Мене так само в пилу підібрали. Мій покровитель йде вгору і тягне мене за собою, розраховуючи на мою підтримку у будь-якій ситуації. Якщо він загине, кому я потрібен?

Ніщо немає значення.

Доля вічно надсилає нам послання, а потім сідає поруч і сміється з нас, дивлячись, як ми б'ємося в безплідній спробі їх розшифрувати.

—... я дам тобі пораду, яку даю всім знайомим геніям.
- Який?
- Не будь ідіотом.

Хочеш зробити мені комплімент - похвали мої мізки.

Чоловіки, які не прощають жінкам їхніх маленьких недоліків, ніколи не насолодяться їх великими перевагами.