Завтрашній світ – це бджолині стільники ймовірностей, які чекають, коли їх наповнять реальністю – певними, усвідомленими діями.

Зміна розмови часто служить у людей, для того, щоб вистояти перед небезпекою і хоч на хвилину приглушити душевний біль.

Життя, як відомо, не цукор. Самотність, можливо, найгірша з усіх напастей. Людині часто нема з ким поділитися зневірою, раптовою думкою, гарним настроєм, але вона відкриває книгу, і вона —«уже не одна». Виявляється, зовсім чужі люди —«вже були тут», думали, раділи, засмучувалися приблизно так само, як він, і через те саме, що й він. Тепер ці люди йому не чужі.

Не думай, що ти втратив, думай, що ти придбав.

Двоє людей - сильний і слабкий - вже колонія.

На жаль, як часто нас докоряють справами,
Про які і не знаємо ми самі.

У людини має бути мета, вона без мети не вміє, на те їй і розум дано. Якщо мети в нього немає, він її вигадує.

Запам'ятайте, джентльмени: цю країну занапастить корупція.

Я не можу... не можу дихати, не можу спати, не можу рухатися. Наче навколо стіни: куди не підеш — бамс! Стіна. Чого не захочеш – бамс! Знову стіна.

— Пам'ятайте, Ви мені казали, що не зможете вистрілити в людину. Навіщо цей балаган?
— Ну, я все ж таки спробую, Володимире Івановичу.