Мені здається, він читає мої думки, і це дуже тривожно, оскільки мої думки зараз в основному зайняті тим, що його губи - саме досконалість.

О, дайте вічність мені,— і я віддам вічність
За байдужість до образ і років.

Жити треба винятками, ними сповнене життя.

Щоб розуміти одне одного, багато слів не треба. Багато треба, щоб не розуміти.

Ніколи нічого не бійся, коли ти один. Запам'ятай це.

- Do you speak English?
- Ні.
- Франсе?
- Ні.
- Італійська?
- Ні.
— Тільки португальська?
- Так.
- А я ні.

Я тільки сподіваюся, що ти нікого не любитимеш так само сильно, як я тебе.

— Бо мені страшно однієї ночами. Мені треба за щось триматися, щоб пережити ніч. Мені однаково, за що. Аби триматися. - Вона  знову глибоко затяглася, - Ніч - це найстрашніший час. Для мене так. Вона  тягнеться нескінченно. Вона  знає всі мої таємниці. І коли ми зі Стівом лежали в ліжку і в мене було таке почуття, що мене зараз рознесе на шматки, а він не зможе мене втримати, тому що ми з ним лаємося з якогось абсолютно ідіотського приводу... загалом, мені захотілося знайти когось хто допоможе мені пережити ніч. Тому що зі Стівом я все одно почувалася невпевнено.

У нас обох є дещо спільне — нам обом не можна вірити.

— Ну, я що, винна? Я тобі телефон давала о п'ятій ранку. Ми ж радіонщики. а не піаристи. Ось у мене Інокентій Бутусов та Інокентій. святий отець. І обидва на четвірку.
- Звідки в тебе взагалі телефон священика?
- Маячня. Як ви взагалі мали намір виступати? П'ять разів по десять хвилин.
- Проповіді. У мене все із собою. Кадило, молитовник, Клобук навіть є, парадне вбрання...
— А ванна навіщо?
- Яка ж це ванна, синку? Це купіль. Я й співати можу. Ось у мене навіть балалайка є.
- Маячня. Паноптикум. Піп у ванні грає на балалайці. У купелі. Ну рублі, за паноптикум із балалайкою у ванні – це недорого.