— А знаєш, чим пташки на людей схожі?
- Чим?
- Злітаються туди, де корм.

Я був ненаситний. Люди, подібні до мене, завжди займали місця в першому ряді кінотеатру. Навіщо це було потрібне? Напевно, щоб побачити зображення першими. Найперші свіжі кадри, які ще не встигли досягти задніх рядів, і повернутися назад, переходячи від глядача до глядача, попутно зіщулившись до розміру поштової марки і в такому вигляді повертаючись до будки кіномеханіка.

— Ти їй цікавий лише тому, що вона вважає тебе обраним.
— Так я й є обраний. Ой, вибач, жарт...

Насильство це вихід із становища, це ускладнення становища.

Чому все погане називають долею, а добре — випадковим успіхом?

Я«Діва», і тепер допомагаю таким молодим талантам, як Діма Колдун.

На те й діти, щоб батьки не нудьгували.

Меж немає...

Одна думка про те, щоб напружити сто сімдесят два м'язи, щоб пройти тридцять кроків, сісти на холодну порцеляну і випустити токсини, повторювати це щодня до кінця життя... Ця думка перетворює саму ідею життя на нескінченний, жорстокий жарт. Але найгірше в депресії, навіть якщо ти розумієш, що з тобою, ти не можеш це зупинити.

Ти не розумієш, що ми всі розбиті. Найголовніше — знайти людину, уламки якої збігаються з твоїми.