«Ганьбитися» — слово з лексикону звичайної людини, стурбованої чужою думкою та іншими соціальними грузилами.

— А якщо я змахну паличкою і нічого не станеться? - поцікавився Гаррі.
— Тоді відкинь паличку вбік і дай йому кулаком у ніс, — порадив Рон.

Куди ж підете і де зупинитесь, напоїте і нагодуйте жебрака, найбільше шануйте гостя, звідки б до вас не прийшов, чи простолюдин, чи знатний, чи посол; якщо не можете вшанувати його подарунком, то їжею та питтям: бо вони, проходячи, прославлять людину по всіх землях, або добрих, або злих.

І рідкісні погожі дні, коли в природі все знаходиться в рівновазі, наче кленовий лист, підтримуваний легкими подувами благодатного вітерця, лічені ці дні були схожі на Енн Тейлор та її ім'ям і мали б називатися в календарі.

У нас є знання, але немає мудрості, є комфорт, але немає безпеки, є віровчення, але немає віри. Світом правлять цифри.

Я? Вас? любила? а скільки було горілки?

Діти стають відмінниками просто тому, що роблять менше помилок.

Хороший тест, як шукати в собі болючі точки. Говорю з братом по телефону. І він, виходячи з себе, кричить:«Ти кривоногий, безсердечний, егоїстичний, бездарний, цинічний, жирний, спітнілий, малорослий, жадібний, сутулий, істеричний, жовтозубий, неуважний, лисіючий розбійник Бармалей!» Я слухаю і тільки чухаюсь, і тільки на одному якомусь слові (припустимо, бездарний) випробую дикий протест і сказ. Значить це моє слово і є.

Коли когось любиш, твоє серце відкрите для болю, це сумна правда. Може, він розіб'є тобі серце, а може, ти розіб'єш йому серце. І вже не зможеш дивитися на себе, як і раніше. Так буває.
Ви бачите двох. Вам здається, вони створені один для одного, але нічого не відбувається. Думка про те, що твоє щастя іноді від тебе не залежить, нестерпна.
Цей важкий вантаж, як крила. Вони важкі, ми відчуваємо їхню вагу, але це тягар піднімає нас у небеса. Цей вантаж дарує нам можливість літати.

Ми беззахисні для тих, кого любимо.