Поппі Брайт. Втрачені душі
Вони обидва розігрували із себе крутих циніків, незалежних одинаків, яким ніхто не потрібен, і, щоб не вибиватися з образу, не дозволяли собі виявляти ніжність один до одного — звичайнісіньку ніжність, якої і він, і вона так відчайдушно потребували.