Як і всі мрійники, я плутаю розчарування з істиною.

Клянуся я душею, де до неї лише почуття живе.
Клянусь я головою, де влада її міцна.
Клянуся я миттю тим, як був я всім на диво -
В одній руці келих, в другій - її рука.

Моя філософія — це уявлення людини як істоти героїчної, для якої моральна мета життя — власне щастя, найблагородніша діяльність — творчість, а єдиний абсолют — розум.

— Куди мені бігти?
- Це не важливо. Процес цікавіший за результат.

— Вибач, але я такий! Я позитивно налаштований!
— Ні, це я позитивно налаштована. А ти як Санта-Клаус під кайфом, у Діснейленді, оточений повіями!

Чим складніший спосіб, тим менше свободи. Дотримуючись методів та правил, ми створюємо собі обмеження.

- Усім не позіхати і бути напоготові! Не дарма це Острів загиблих кораблів. Тут і Бухта, і Місто загиблих кораблів.
- Ви чули? Ану, не позіхати!
— Загалом пірати майстра вигадувати прізвиська, але на назву місць фантазії не вистачає.
- Так.
— Був у мене один старий матрос, у нього не було обох рук і око виколоте.
- І як ви його звали?
- Джонні.

Ключ до розгадки – у психології злочинця.

Знаєте, буває, підходиш до краю прірви. Хочеться стрибнути, прямо тягне. Але потім відходиш. Багато хто б, мабуть, стрибнув, а ми відійшли.

Пам'ятати — це все одно, що розуміти, а чим більше розумієш, тим більше бачиш доброго.