Люди ніколи не бувають такі чужі один одному, як тоді, коли їх примушують до штучних, тісних і душних відносин.

Так, писати я вірші не вмію,
А пишу от... Собі всупереч!

Він знав, що тепер має друга. Найстрашнішою за цей час була для нього самота, а на світі немає  слів, здатних висловити різницю між самотою та дружбою. Можливо, математики й мають рацію, двічі по два — чотири. Але два – не двічі один, а тисячу разів один. Ось чому, як це не накладно, світ завжди повертатиметься до одношлюбності.

Як нами написано, -
світ буде такий
і в середу,
і в минулому,
і нині,
і завжди.

— Ах квантова фізика, втіха очей моїх!
— Приємно чути...
— Це все одно, що дивитись на всесвіт у оголеному вигляді!

Зі стіни Христос дивиться –
Холодний, як камінь, далекий.
Христос мене любить, вона  каже.
Але чому ж мені так самотньо?

Я приймаю правило: проти волі людини нічого не слід робити для нього; свобода понад усе, навіть життя.

Соціальна зіпсованість приймає забарвлення того соціального середовища, де воно розвивається.

Спочатку будь-яка практика дається легко і приносить приголомшливі результати, реальні проблеми починаються згодом. Потрібні великі зусилля, щоб їх подолати і досягти результатів, хоч трохи подібних до початкових. Виходить, що перші успіхи даються нам ніби в борг, щоб зацікавити і роздратувати. Більш виразних пояснень цього механізму в мене немає.

Грим на її витончений фарфоровий личко наносив клоун. Причому сліпий. І у боксерських рукавичках. Повний туман.