Олександр Солженіцин. Матренін двір
Ні Мотрони. Вбито рідну людину. І в день останній докорив її за тілогрійку!
Ні Мотрони. Вбито рідну людину. І в день останній докорив її за тілогрійку!
Ах, ось що означає правда! Вона жорстока подруга — вся в залізних вістрях, ранить того, кого торкнеться, а іноді й того, хто її каже.
Якщо душа гіпертрофована, то людина постійно живе на емоціях, у фантазіях, літає в хмарах і може«впасти» і«розбитися». Інстинкт самозбереження відсутня. Такі люди дуже часто бувають на межі душевної хвороби чи вже хворими.
А якщо гіпертрофований розум, і життя будується на холодному розрахунку, знищується душа, пригнічується дух. Людина стає подобою комп'ютера, або лічильної машинки, без душі без уяви, без кохання.
А моя і ваша душа не має спільних точок дотику.
Лайном можна цікавитись лише в тому випадку, якщо воно є добривом.
— Знаєш, Джордже, мені завжди здавалося, що наше майбутнє не буде пов'язане зі світом академічних досягнень.
— Фред, я думаю так само.
Щоб зробити неможливе, доводиться віддавати все без залишку.
Любов, любов, коли ти опановуєш нами, можна сказати: вибач, розсудливість!
Сильна людина у теперішньому – слабка людина у минулому. Сильними не народжуються, ми приходимо у світ слабкими, всі без винятку. Міцнімо в міру дорослішання. Сильні люди рідко визнають у собі наявність сили. Їм легше назватися слабкими, хоч би про себе. Виправдати цим пороки — хвилинні слабкості, на які має право кожен. Якщо йдемо далі, значить у нас є сила. Якщо стоїмо на місці, то знайшли в собі сили встояти на ногах. Якщо впали і плачемо, значить набираємось сил, виплакуючи сльози болю.
Кажуть, що невміння прийняти втрату – це одна з форм безумства. Напевно, це так, але іноді це єдиний спосіб вижити.