Як тяжкість власного тіла носиш, не помічаючи його ваги і відчуваючи кожну сторонню тяжкість, так не помічаєш і власних вад і недоліків, а бачиш лише чужі.

Американці кажуть "take care" праворуч і ліворуч, але мені здається, що це інтимніше, ніж "I love you".

Миттю - це ніщо, твоє життя - теж ніщо. Будь-який часовий проміжок менше десяти тисяч років – ніщо.

А розсудливість? Це річ абсолютно протилежна. Розсудливість, що сидить у нас, зводить нанівець будь - які наші пориви, це внутрішній саботажник, який нас послаблює і паралізує, який слідкує за безумцем усередині, щоб вчасно його вгамувати, щоб його очорнити, зганьбити. Що ж таке тоді натхнення? Це миттєвий вихід із себе, незрозуміла воля до самоствердження чи саморуйнування.

— Смерть як найкращі ліки, вбивство як перша допомога … — пробурмотіла вона. - Ні. Не хочу знову спочатку. Знову все згадувати... переходити від надії до...

Зараз у моїй голові лише:« Любов. Вона  вб'є мене, вона  вб'є мене, вона  вб'є мене. Ну і нехай".

Проблема в тому, що ніхто не може жити, зовсім ніяк не висловлюючи свої думки, почуття та бажання. Ніхто... Це неможливо...

Я вирушив до Великого театру на оперу Сен-Санса«Самсон і Даліла». Насамперед мені хотілося розглянути публіку. А вона, якщо згадати передреволюційний період, рішуче змінилася. Зал заповнили глядачі, одягнені в одноманітний повсякденний одяг. Склад глядачів, що розташувалися від гальорки до партеру, рішуче змінився. Ті самі люди, які в старі часи нашкребали гроші, щоб купити квиток і влаштуватися під стелею, сиділи тепер там, де колись розташовувалась публіка, що відвідувала театр, щоб розважитися після рясної трапези.

Покарання можна відстрочити... але уникнути його не можна.

Я думаю, люди часто займаються професією, яка близька до того, чим вони насправді хотіли б займатися. Це дуже часто трапляється у творчому світі, і це трапилося зі мною, причому я навіть не розуміла цього повною мірою. Я завжди хотіла бути актрисою, але я занадто боялася спробувати, висунутися, ризикнути провалитися або будь що буде. І одного разу я вирішила, що не хочу дожити до сорока років і шкодувати, що я так і не спробувала.