- Вогонь не відкривати! Це наказ!
— Хріновий наказ...

Якщо хочеш мати дозвілля, не гай часу.

Весь світ живе у ризику. Ніхто не застрахований від усього. Тобі здається, що все стабільне, але це не так. Це лише ілюзія. Ти думаєш, у тебе під ногами твердий ґрунт, але насправді це – хмари. А хмари можуть розтанути будь-якої миті.

У кішок є прикмета: якщо дорогу перебіжить негр.

— Я завжди хотів робити правильно, бути доброю людиною, але я не знав, що... що це означає. Мені завжди здавалося, що переді мною стоїть неможливий вибір. Старк або Грейдж.
— Наш батько був тобі більше батьком, ніж твій рідний по крові, а ти зрадив його. Зрадив його пам'ять.
— Але те, що я зробив, я...
— Я не маю права прощати тебе за все, але те, що можу пробачити, — пробачаю. Ти не повинен вибирати: ти Грейдж, і ти Старк.

Я намагаюся побудувати Лондон довкола себе, брате.

Мій батько завжди казав:«Ніколи не довіряй людям, у яких телевізор більше за книжкову полицю». Тому я читаю.

- Ах! Ми ж забули їх погодувати! — Вона  винувато глянула на Креха.
Той із мовчазним докором похитав головою.
- А що я? Я бранців ніколи не тримала, тим більше у такій кількості. Я, може, вперше в тюремницях ходжу... Як гадаєш, не пізно їм вечерю нести?
У відповідь пролунало глухе каркання.
— Так, мабуть, пізно. Раптом вони сплять? Краще одразу зі сніданком йти.

У Нью-Йорку є така пора, коли ти відчуваєш подих осені задовго до того, як упав перший лист. Повітря стало прозорим, літо залишилося позаду, і одного ночі вперше за довгий час тобі хочеться накритися теплою ковдрою.

Чоловіки завжди знаходяться між колишньою та майбутньою, бо справжнє їх не займає. Їм краще сну від ностальгії до надії, від втрати до мрії. Ми завжди затиснуті між двома відсутніми жінками.