Бібліотека для читання в місті - це вічнозелене дерево диявольського пізнання, і хто постійно бавиться його листами, той і до плоду дійде.

Всі наші неприємності входять до нас через рот.

Інше підносить його характер, але розум його залишається невідповідним з цією вершиною, - буває і навпаки.

— Іди сюди і поясни моїм батькам, чому в них ніколи не буде онуків!
- Звідки я знаю??! Може, в тебе мало сперматозоїдів?
— Це ніяк не пов'язано з моїми сперматозоїдами!
— Ти носиш ті сімейнички, які ми відправили тобі, Раджишику?
- Так, матусю.
— Тому що ти знаєш, що трапляється з твоїм пиріжком, коли ти носиш ці вузькі трусики...
— Можемо ми перестати говорити про мої яєчка хоча б на хвилину!

Притулку землі немає  ні в кого. Кожен сам собі останній притулок.

Навіщо це ти робив? Хто тебе просив? Хто тебе примушував? Ти глянь на себе. Ти ж... ідіот!

Але хто ж у своєму житті не робив нісенітниці! І хто не каявся!

Наше сьогодення визначають наші минулі думки, а наше майбутнє залежить від думок, що виникають зараз, тому що людина є те, що вона думає. Все що ми є, є результатом наших думок: воно засноване на наших думках, воно складене з наших думок.
Які думки в душі людини, такий він.

Те, що на перший погляд не несе в собі цінності, завдяки збігу обставин, в результаті поступово набуває права на вічність. І що далі, то вагоміше.

Суперечка має інтелектуальний характер, якщо предметом суперечки не можна вдарити по голові.