— Нам складно сприймати життя таким, яким воно є. Але треба пам'ятати про ваше кохання, адже воно було справжнім, про турботу Сема, про те, як він тебе любив, ти була для нього всім, у тобі полягав сенс його життя.
- Мені так самотньо.
- Ти не самотня. Ти маєш роботу, ти дуже талановита, ти молода розкішна жінка.
— Я вже не знаю, що реально, про що й думати.
— Думай про себе, як ви були разом і як це було чудово.
Чоловіки думають, що дівчата подібні до книг – якщо обкладинка не приваблює, то й читати не варто.
Тридцять років тому комп'ютери були на роботі, потім вони з'явилися у нас удома, а тепер у нас у кишенях. Їм залишилося тільки забратися всередину.
Тобою вибраних, випробуваних друзів
зв'яжи з собою, як обручем сталевим,
Але не мозоль долоні, першим зустрічним
Даючи руку.
— Ви вбили більше народу, аніж усі тирани разом узяті.
— Моя матуся завжди казала мені: все, що робиш, роби добре.
Дивно, чому фахівці ніяк не винайдуть парфумів із ароматом сімейного щастя? Напевно тому, що і жінки, і чоловіки тоді переберуться між собою через чарівний флакон.
— Слухай, баранчику, я тобі втретє повторюю: не треба! Вчетверте повторювати не буду, тому що буде не треба.
Семи потрібна квартира - я плачу, у Вадика неприємності - я плачу, Семи потрібна машина - я плачу. Я плачу, я плачу, я плачу! Зубними мостами, які я зробив, я вимостив дітям дорогу в життя, а куди вони прийдуть — це мене не стосується.