- Не бійся, я тебе тримаю!
— А толку? Ти теж падаєш...

Закінчено літо.
До зими засклюють теплиці.
Охоронець за куривом лізе до кишені галіфе.
Квіти в'януть,
І, неначе підбиті птахи,
Старий зі старою
Сидять у спорожнілому кафе.

Іноді будинок  - це місце, де лежить твоє серце.

Кохання – це коли хочеш переживати з кимось усі чотири пори року. Коли хочеш бігти з кимось від весняної грози під усипаний квітами бузок, а влітку збирати ягоди та купатися у річці. Восени разом варити варення та заклеювати вікна від холоду. Взимку допомагати пережити нежить і довгі вечори.

Людина не може по-справжньому вдосконалитись, якщо не допомагає вдосконалюватися іншим.

Натякнути їм на те, що діється в мене в душі, рівнозначно прохання про допомогу, але я не готова прийняти допомогу, так що моя доля – носити маску і старанно посилати сигнали«все добре», але не«відмінно», інакше це викличе підозри.

Чим у люди виходять? Не всі справами, найчастіше розмовою.

Єдина справжня сила полягає у нас самих.

Звичайні інструкції проїзду на Сицилії:«Виїжджайте з аеропорту, потім заблукайте на півгодини, відчуйте себе ідіотом...»

Сльози знову біжать по щоках, скільки ж можна плакати?
Якась частина мене усвідомлює, що це було дуже божевільне; Петербург продовжує оголювати мою емоційність. Але мені було все одно вночі, і мені все одно тепер.