Вільям Шекспір. Кінець - справі вінець
Тепер у мого Купідона мізки зрушили набік, і я починаю ставитися до кохання, як старий до грошей: мені шкода її витрачати.
Тепер у мого Купідона мізки зрушили набік, і я починаю ставитися до кохання, як старий до грошей: мені шкода її витрачати.
І все-таки він не втік, цей хлопчик, якого вчителі та рідні одностайно вважали за здатне на все; його вороги, самі того не знаючи, здобули над ним гору: підліток зазнає поразки від того, що дає переконати себе у своїй нікчемності.
Як дворянин, людина стану, яке було і соціально панівною корпорацією, і культурної елітою, він підпорядковувався законам честі. Психологічним стимулом підпорядкування тут виступає сором.
У кожній людині є спокуса власним життям, і тому кожен день для неї — створення світу. Цим люди й тримаються.
Не люблю, коли кажуть:«Я проста людина». Проста людина про себе ніколи так не скаже.
Закоханий чоловік - це той, хто любить дивитися на жінку, що заснула, і час від часу насолоджуватися нею.
Завтра ніколи не настає. Прокидаєшся – і знову сьогодні. Я перевіряв.
Люди мало знають про свої власні можливості, а ще менше вірять у себе.
Хіба не розумніше жити, хваляючи життя, ніж лаяти її — і все ж жити?