Якщо дивитися на речі під певним кутом, то життя в місті схоже на життя в замку, цілі крила якого перебувають у запустінні, а меблі старіють під своїми курними чохлами.

Ми приміряємо на себе слова, думки та вчинки інших людей, щоб скласти хоч якесь уявлення про них... І воно зазвичай виявляється помилковим, оскільки ми знаємо, що говорить або робить інша людина, але не знаємо чому...

Навколо повно людей, яким не терпиться розповісти тобі, хто ти, але вирішувати це тільки тобі самій. (На світі повно людей, які хочуть образити тебе, але тільки тобі вирішувати, реагувати на їхні слова чи ні.)

Ідучи від неї до ліфта, я подумав про те, що ніколи раніше не зустрічав такого досконалого супротивника. Безпомилково заточеного під усі мої слабкості.

Мета - перше у розрахунках і останнє у існуванні, початок з погляду розуму та кінцева зупинка на шляху.

Один мій колег на ім'я Вільям Конгрів написав колись дуже сумну п'єсу. Вона  починається рядком: "І чари музики пом'якшують хвилювання душі". Ця фраза в даному випадку означає — якщо ви схвильовані або виведені з душевної рівноваги, послухайте музику і вона вас заспокоїть і підбадьорить. Зараз, наприклад, коли я скорчився позаду вівтаря в Соборі однієї, як кажуть, святий, мій друг грає сонату на органі, щоб заспокоїти мене і щоб парафіяни не почули стукотіння моєї друкарської машинки. Сумна тема сонати нагадує мені мелодію, яку любив наспівувати мій батько, коли мив посуд, і слухаючи її, я на якийсь час забув про півдюжину неприємностей.

Все-таки незрозуміле це, почуття власності... начебто не потрібне, а побачиш з іншого, прикро...

Едгар По та чотири умови щастя:
1) Життя на свіжому повітрі
2) Свідомість, що тебе люблять
3) Відмова від усякого честолюбства
4) Творення

— Брате, хіба можна відмовитись від характеру?
— Ні, звичайно, ні.

У всьому винні нав'язливі популярні пісеньки... і... розпусники.