— Благаю, — старий вимовив незвичне для нього слово, яке вже й не вживається, бо всім давно стало зрозуміло — благати марно будь-кого про що б там не було. Не відгукуються люди на благання в наш час. Благання ближніх тільки дратують, викликають досаду, у кращому разі змішають.

Від лідерства неможливо відмовитись. Його неможливо втратити чи отримати.

Під цим небом народжується дуже мало істот, чиї бажання мають якесь значення.

А ще вони бажають звільнення від сплати податків. Назавжди.

Імператор Марк Аврелій закликав до простоти. Перший його принцип: про будь-який предмет перш за все спитай, що він являє собою, яке його будова, яка його причинна сутність.

Існує тільки одна річ, яка не сподобається тобі в цьому житті: те, що воно таке коротке. Ти тут, щоб бути щасливим.

— Що може вас вколоти?
— Може, зрада … І теж складна ситуація, бо не можу говорити про це із абсолютною впевненістю. З одного боку, здається, що зрада. А з іншого, розумію, що людина вільна. То чому, власне, він має бути обов'язково зі мною?! Він, припустимо, віддав перевагу якійсь іншій людині мені. Це зрада? Можна сказати, що ти в цей момент відчуваєш ревнощі. Так, але що таке ревнощі? Це відчуття того, що тебе зрадили: ти думала, що поряд з тобою плече, тил, а він бабах! - І не тил зовсім. У ці моменти приходить такий відчай! Інодіжінки або чоловіки відчувають у собі таке лихо, що сильно хворіють, стають абсолютно незахищеними. Мені розповідали про це. І всі розлучення, скандали, слова про те, що ця людина стала тобі ворогом на все твоє життя, як це зрозуміти? Якою ж мірою доходить ненависть, як же вона засліплює! У принципі, хоч і є божі слова про те, що дружина дана на все твоє життя, людина все одно вільна у своїх почуттях. І не повинен жити всі свої дні з іншим через почуттяборгу чи жалю. Це треба чітко розуміти, хоча це дуже гірко, дуже страшно та дуже сумно. Не всім вистачає якогось вищого почуття, що ця жінка на все твоє життя, що вона послана тобі Богом. Буває і так, що вона і не божий дар. Не кожному вдається знайти свою людину на все життя, щоб не втомитися від неї, не нудьгувати поруч із нею. Як то кажуть, щоб було одне дерево — дві голови.

Якщо тобі відповіли мовчанням, то це ще не означає, що тобі не відповіли.

Думаю, я вперше відчув тоді потребу не бути. Не померти і вже тим більше не накласти на себе руки – просто не бути. Цей бридкий, ворожий, потворний світ мені не годився – як і я йому. Світ був чужий мені, а я йому.

Одна людина точно загине. Врятуватися можна лише з іншим.