Вибирати, як померти – невід'ємне право кожного.

– Знаєш, я можу тебе вбити.
– О, якби щоразу, коли мені це кажуть, я отримував гроші…

— А тигри у Греції є?
- Є, у Греції все є.

Стерпиш несправедливість разів, два — і ти зламаний. Можна стерпіти злидні, але тільки не те, що твоя людська гідність принижує якийсь впливовий гівнюк. Своїм кривдникам я завжди показував зуби.

Я тебе люблю! Ні, я не говорив цього, не говорив, не говорив, не говорив. Я просто кашлянув… Дааа-дааа, кашлянув.

Той, кого ти любиш, це ніч. Це темрява, що зводить тебе до усвідомлення звуку, смаку, торкання. Це туга пов'язка на очах, що змушує пізнавати світ знову, навпомацки, чути в неймовірній тиші тремтіння вій, розрізняти нюанси дихання і знову божеволіти від гарячого шепоту на оголеній шкірі.

- Помри! Чому ти не вмираєш?
— Тому що під цією маскою щось більше, ніж тіло. Під нею ідея, а ідеї безсмертні.

Не кажіть, що ви вичерпали життя. Якщо людина говорить так, то життя вичерпала його.

Шлюб — формальність, і офіційна реєстрація не є запорукою добрих стосунків.

Одне з найбільших насолод — почуття таємної переваги над тим, хто вважає себе вищим, ніж ти.