Там, де вода лизала піщаний берег, стояв палац. Він був збудований наполовину. Так само, як колись ми будували з Таллі: наполовину вона, наполовину я. Я нахилився і побачив ланцюжок маленьких слідів, що виходять із озера і повертаються назад у воду. Тоді я все зрозумів. — Допоможу тобі закінчити, — сказав я.
Лев Толстой, якому запропонували одну з перших Нобелівських премій, з погордою відмовився. Такі гіганти, як Камю, відмовлялися й згодом.
Щоразу, коли я говорю з Тобою, Ти не відповідаєш... Хоча, враховуючи нашу взаємну зневагу, я не можу Тебе в цьому звинувачувати... Можливо, я говорю не з тією аудиторією.
- І що Ренді?
- Невідомо. Інформація надійшла до його голови і тепер безуспішно шукає там мізки.
Завжди знайдуться покійники, які від нудьги готові отруювати нам життя ; мучившись самотністю, вони прискорюють рух живих до могили.
Співаки нічого не люблять більше ніж звуки власних голосів.
Друзі повинні поважати особисте життя одне одного.
У її млявому, багатослівному визнанні я вловив підсвідому, по-жіночому парадоксальну потребу говорити речі, яких не можна говорити. Але я не мав права ні радіти, ні сумувати з цього приводу.
Вона ніколи не прагнула популярності. Принаймні це завжди здавалося їй безглуздим — прагнути популярності. Популярність непостійна і постійно вислизає. Прагнути до неї — все одно, що намагатися зловити світлячків банкою. Ти або від народження привертаєш до себе увагу, або постійно залишаєшся в тіні - такий загадковий і незбагненний закон Всесвіту.