- Кисуля! Щелепа з підлоги підніми — і на вихід!

Я люблю ранню осінь. В цей час здається: все ще буде добре.

Марина покинула Артема,
Оксана покинула Іллю,
А Вова з даху покинув Віку
І помстився за всіх друзів.

Пішло покоління великих могикан...
Ось і все, суміжили очі генії.
І коли померкли небеса,
Немов у спорожнілому приміщенні
Стали чутні наші голоси...
Тягнемо, тягнемо слово залежале,
Говоримо і мляво і темно,
Як нас вшановують і як нас шанують.
Нема їх. І все дозволено.

Геніальність поліфонічної книги в тому і полягає, що в ній міститься значно більше, ніж усвідомлено автором.

У своїй гордості вона  ніколи не пробачить мені любові моєї, і ми обидва загинемо.

А я — людина проста!
Тільки берун розквітає,
Їм свій ранковий рис.

Тільки раз, і то якщо дуже пощастить, ти зустрічаєш людину, яка поділяє твоє життя на дві частини, до зустрічі з ним і після.

"Потім" - це так нескоро. "Потім" - це навіть більше, ніж вічність.

Давно не живу планами. Вони не завжди здійснюються, адже в них беруть участь люди, що зриває будь-які гарантії. Ніщо ніколи не йде за планом. Краще вже імпровізація.