Проблеми у людей виникають здебільшого від фантазії. Якби у вас не було фантазії, у вас не було б проблем, тому що ви б приймали життя таким, яким воно  є. Але тоді б у вас не виникало б і романтичної закоханості, бо романтична закоханість — це коли ви знайшли свою мрію втіленою в тому, хто й поруч із нею не стояв.

Ми самі створюємо майбутнє, називаючи його потім долею. Найпростіший спосіб вибрати свій шлях – сказати, що це доля. Але врешті-решт ми всі живемо з нашими рішеннями. Не важливо, хто стоїть у нас за спиною.

Рим це місто-річка. Повз тебе одночасно проноситься минуле, сьогодення та майбутнє.

За твою милу посмішку
За твої милі очі
На небі ангели б'ються,
А на землі страждаю я.

Є в нас струни, які має зачепити хтось збоку.

Бо закон – не юриспруденція, не товстезна книга, забита параграфами, не філософські трактати, не бундючні марення про справедливість, не пошматована фразеологія про мораль і етику. Закон – це безпечні дороги та тракти. Це міські закутки, якими можна прогулюватися навіть після заходу сонця. Це готелі та корчми, з яких можна вийти у сортир, залишивши гаманець на столі, а дружину біля столу. Закон – це спокійний сон людей, які знають, що розбудить їх спів півня, а не червоний півень!

Щастя не можна знайти в роках, місяцях, тижнях або навіть днях - воно існує лише в мить.

Від голої правди пристрасті порушуються.

У селі, як ми дуже швидко з'ясували, сусіди мають значно більший вплив на ваше життя, ніж у місті. Можна роками жити в одній квартирі в Нью-Йорку або Лондоні і жодного разу не поговорити з людьми, які мешкають за тонкою стінкою в шести дюймах від вас.

Не можна завжди бути подаючим надії, рано чи пізно потрібно їх виправдовувати.