Частка душі моєї, мій володарю,
Світло очей моїх, мій пане.
І ночі не минає, щоб світ не спалахував від іскри вогню, що народжує мій стогін,
І ранку не буває, щоб небеса не розкрилися від плачу, що народжений бажанням побачити Ваш променистий образ.
Частка душі моєї, світло очей моїх, надія моя двох світів,
Клянусь, заради Вас я живу в цьому світі.
Чи не висловити моїх почуттів словами, не вилити їх на папері.
Якби моря стали чорнилом, а дерева перетворилися б на пір'я,
То висловили б вони все горе від цієї розлуки,
То благали б Аллаха:«О всевишній, з'єднай цю рабиню з її володарем».
Ах, часточка душі моєї, мій володарю, я довіряю вас Аллаху Всемогутньому.

Біда всіх тих, кого ми любимо в тому, що вони думають, що цього варті, а ще гірше, коли вони думають, що варті ще більшого.

Я нині тут не для веселощів, ні!
Картини минулих років і страшних бід,
Де поряд з троном стогін і зради,
Величче хвилюючі сцени
Уявимо вам зараз. Добряк інший
У роздумі скорботному і заплаче часом -
Тут є над чим. Хто платить за квитки,
сподіваючись правду тут спіткати десь,
її знайде.

Нероба, брехливий зубоскал,
Нахлібник і нахабник.
У душі холуй, на вигляд удався,
Не знає сорому.
Будучи таким, не вважай себе живим. Праведна смерть краща за таке життя.

«Я любитиму тебе, поки ти мені потрібна» — ось гасло реальності.

Маси ніколи не повстають самі собою і ніколи не повстають тільки тому, що вони пригнічені. Більше того, вони навіть не усвідомлюють, що вони пригнічені, поки їм не дали можливості порівнювати.

Зараз в побуті нове прислів'я:«Не суть справи, суть особистості важлива». Отже, домогтися наміченого можна не правотою справи, а спритністю і хитрощами виконавця його.

Хоч я й не можу зав'язати свої черевики, вам не треба говорити зі мною, як із трирічним.

Якщо не брати до уваги невдах і щасливчиків, всі люди живуть однаково погано, але живуть вони погано на різних поверхах.

Проникнення в будинок шерифа – це гідні нагороди.