— Є якісь припущення?
– Якщо чесно, у мене ціла теорія …
– Давай, пали.
— Я тут подумав про казки...
— Яка чарівність! І часто ти про них думаєш?

- Куди ж ти дерешся? Навіщо? Ти хочеш потрапити на небо?... Ти дурна: небо починається одразу за твоєю головою. І не треба лізти так високо.

Чоловік не може жінок знати, а якщо він каже, що він знає жінок, то він психічно хворий.

— Тобі подобається музика?
— Більше, ніж їжа.

Розсудливі люди - оптимісти.

Якщо хочете дізнатися про недоліки дівчини, похваліть її перед подругами.

- Якби я! Якби ти! - сказав він. — Пусті промови починаються з«якщо».

Страх зарину - того роду, що досі не був виражений словами. Подібні події безпрецедентні, і пережитий тоді страх не описується. А оскільки його неможливо висловити у словах, залишається лише відчути на собі.

Так ось воно яке — кохання… Виявляється, це насамперед тривога за коханого, болісна тривога — і бажання за всяку ціну вберегти дорогу тобі людину від страждань.

- Що, дощ іде?
— Ні, я гадаю, на нас плюють зверху.