— Це тобі не курячою фермою керувати. А у нас все збудовано на психології! У нас люди!
- Люди?!
- Люди...
- А ферму теж не коні будували!

Краще сісти в поїзд і їхати, невідомо куди, з надією на краще, ніж залишатися там, де кожен куточок просякнутий твоїми сльозами.

Номер влаштує вас своїми зручностями, але образить ваші переконання. Це королівські апартаменти.

— Хто це спить?
- Професор Люпин.
— Все ти знаєш. Звідки вона  знає?
- На його речах написано.

Вона маленька, волосся коротке, очі — ось! І дивиться не по-нашому.

Історія вчить, що всі люди і всі народи без винятку бралися за розум не раніше, ніж випробувавши інші альтернативи.

На мій погляд, я часто, хоч і не кожен день, буваю казково багатий — не грошима, а тим, що знаходжу у своїй роботі щось таке, чому можу присвятити душу і серце, що надихає мене і надає сенсу мого життя.

— Господи, якби я знав, що так буде...
— Я ніколи не думала, що ти такий боягуз.
- Я не боягуз. Просто з роками розумієш, що ти відповідаєш не тільки за себе.

- Ну? І як тримати мене на руках? Чи не так, невимовне щастя? — спитала Яра.
- Ти легка, як хмаринка в небі! - сказав Ул.
Яра хмикнула.
- Сумнівний комплімент.
- Чому?
— Вас у школі не вчили, що середня вага  хмари вісімсот тонн? Навіть найменша хмаринка – це вже тонн сто. Так що, юначе, мені ваші натяки незрозумілі.

Поки ви не налаштуєте себе на успіх і все, що цей вибір тягне за собою, Ви будете замкнені у в'язниці. Ви будете вдивлятися у вічі вашого партнера, у пошуках натяку на те, чи любить Вас він чи вона. Але поступово світло згасатиме, тепло іншої людини буде холоднішати, і Ви в черговий раз заснете без сновидінь у цій темряві.