— Крапля крові на одному з коліс лімузина — ваші техніки не помітили її.
— Ти знайшов краплю крові на місці, де була різанина. Мої вітання!

Люди моральніші, ніж вони думають, і набагато аморальніші, ніж можуть собі уявити.

Ми закохані у свою свободу.
Ми тікаємо від самих себе.
Ми у пошуках надії та блаженства.
Ми щасливі та вільні.

Не шкодуй померлих. Жалі живих, і особливо тих, хто живе без любові.

Це я вже точно вирішив, бо не хотів бути кульгавим птахом на льотному полі і сумно дивитися, як мої товариші злітають у повітря.

— Ви йдете в кіно без мене?! Друзі ще називаються!
— Женя, я відкрию тобі страшну таємницю: ми не друзі, ми сестри!

Надто багато у світі людей, яким ніхто не допоміг прокинутися.

Розкажи мені, що тебе турбує, і тоді це буде турбувати нас обох, і ми обидва турбуватимемося про те, що тебе турбує. (Чому б тобі не сказати мені, про що ти думаєш? Подумаємо разом і разом вирішимо твою проблему.)

Відкрилася безодня, зірок повна,
Зіркам числа немає, безодня - дна.

Жити, щоб вибрати. Не найкрасивішого, але найнадійнішого. Кому без сорому підкориться сильна і без побоювання довіриться слабка. Хто продовжить тебе і продовжиться в тобі.