- Фібі, не хочеш допомогти нам?
— Я б з радістю, от тільки небажання.
===================================
— Фібі, ти б не хотіла допомогти нам?
— Я хотіла б, але я не хочу.

Я так давно біжу, що вже не пам'ятаю чого.

Добро має бути — з кулаками, якщо він не має  іншої сучасної зброї.

— А я колись виросту, мабуть, стану клоуном, — сказав Ділл.
Ми з Джимом від подиву стали як укопані.
- Так, клоуном, - сказав він. — Нічого в мене з людьми не виходить, я тільки й вмію, що сміятися з них, от я й піду в цирк і сміятимуся до упаду.
- Ти все переплутав, Ділле, - сказав Джім. — Самі клоуни сумні, а ось з них всі сміються.
— Ну й нехай, а я буду іншим клоуном. Стоятиму посеред арени і сміятися всім в обличчя.

Рано чи пізно настає момент, коли ваші шляхи розходяться. Кожен вибирає свою дорогу, думаючи, що колись вони знову зійдуться. Але згодом вони стають все далі. Спочатку ти вважаєш це нормальним:«Ви ж створені один для одного ; адже рано чи пізно все повернеться». Проте цього не відбувається. Натомість настає зима. І ти раптом розумієш, що все кінчено. Раз і назавжди. І в цей момент, ти розумієш, що деякі речі трапляються лише раз у житті. І не важливо, як сильно ти намагатимешся відчути це знову. Ти більше ніколи не піднімешся на три метри над небом.

Не для того на світі ми живемо,
Щоб смерть застала нас у блаженній лінощі!

Ніколи не вір монашці, ніколи не вір медсестрі і ніколи не вір кішці.

Моя власна творчість здається мені великим нещастям.

Робіть відносини з тими людьми, які вам подобаються і які поділяють ваші цілі.

Ми жили у селах. А потім у містах. Тепер житимемо в інтернеті.