Автомобілі псують людей. Особисто я ще не зустрічав пішоходів, які весь час кричали іншим пішоходам:«Хто тебе так…ля, ходити вчив?! Де тобі ноги видали, тварюку?!»

Смерть у двадцять вісім сумна, як дощ у грудні.

Вибач, ця штука не просто так називається білою дошкою... Це не я вигадав.

- Ось ти де! А я вже подумав, що в мене зламався детектор святих! Печінка, нирки та легені пацієнта відмовляють – ти маєш мені допомогти знайти причину.
— Як я пам'ятаю, у вас є троє лікарів, яких ви ще не звільнили.
— Вони в кутузці.
— Де? За що?!
- За проституцію. Ти знову прийнята!

Діти – народ жорстокий: хворим і«не таким як усі» у їхній зграї доводиться нелегко.

Доля: те, що задумав Бог.
Життя: те, що зробили (з нами) люди.

Графіня стала нареченою, і дуже нареченою, - їй було вже двадцять три роки.

Жахливо, коли через чуже щастя тобі стає сумно на душі.

Любов, як відомо, позбавляє можливості бути об'єктивними як людей, а й ангелів.

Все високе та все прекрасне знайде собі оцінку.