Тепер є ти і я, решта не має значення.

— Ти більше не маєш права мучити її.
— Я можу мучити будь-кого. Запам'ятай це, маленьке чудовисько.
- О, чудовисько! Може, тобі тоді варто бути ввічливішим? Жахи небезпечні, а королі нині мруть як мухи.

Потрібно завжди бути на крок попереду свого ворога.

Ніщо людське не чуже і тому, кому чужа людяність.

Потрібно йти туди, куди веде тебе твоє життя.

Неможливо зазирнути в рай і відразу відвернутися від нього. Неможливо!

— Слухайте, я сто разів дивився серіал про поліцейських!... Маю бути ще й добрий поліцейський.
— О так, але я ще не закінчив! [повертає голову усміхненим обличчям уперед]. Привітки! Я твій доброзичливий сусід-поліцейський! Стаканчик води не бажаєш?
- Так, ви дуже люб'язні!
- Обійдешся!

- Що ти робиш?
— Не бачиш, книжку читаю.
- Гарна?
— Так, особливо ця фраза, яку я читаю.

Це і є щастя, - думала Ліліан. — Хвилина тиші перед тим, що на тебе чекає.

Одного разу він прочитав у статті авторитетного військового обличчя, що майбутня війна буде спрямована не так проти ворожих армій, як, насамперед, проти цивільного населення ворожої країни — головного винуватця морального опору та економічної сили противника.