Адже в людині, у самому способі її існування, є щось неймовірно комічне. Ми дуже серйозні і у своїх діях керуємося інтелектом — але водночас кумедні, тілесні, фізіологічні. Ми одночасно сильні й тендітні, розумні й дурні, і коли весь час тримаєш у голові ці протилежності — ніяких жартів спеціально вигадувати вже не треба.
О, якби я трохи менше був закоханий
І якби трохи більше був любимо
У ті дні, під дзвін веселощів, зливи дзвін, -
Лакей страждання - я не став би ним.
— Я хотів якнайкраще.
— А вийшло, як краще, не треба.
— Чи не погодиться пані відьма розділити з її покірним слугою мізерну трапезу?
- Дякую, я вже пообідала, - в тон йому відповіла я.
— Невже навіть кави не бажаєте?
— Ні, не прошу.
— А посидіти побалакати в приємній компанії?
— Коли пані відьма знайде приємну компанію, вона обов'язково вас про це повідомить, — із вишуканою ввічливістю парирувала я.
— Кожна людина — це сейф, сховище таємниць та прагнень. Є ті, хто йде шляхом насильства, але я віддаю перевагу більш м'якому підходу... натиснути на потрібні місця у відповідний момент. Це делікатний процес.
— Ви завжди висловлюєтеся метафорами, пане Бреккере.
Каз усміхнувся.
- Це не метафора.
Недостатньо просто врубати сумну музику та розповісти сумну історію! Тож не працює! Візьмемо ту саму«Клініку». Серія 2, сезон 8, у якій вмирав чорний пацієнт. Здавалося б, ми теж не бачили його сім'ю, ми не бачили флешбеків або чогось із його життя. Перед нами просто прикутий до ліжка чоловік, який невдовзі помре. Чому ж його історія викликає співпереживання і смуток? Та тому що він не картонка, у нього є людські потреби, у нього людська поведінка. Він не вивалює все потаємне першому зустрічному в першу хвилину знайомства. Принаймні для глядача. Те саме не роблять і звичайні люди, такі як ми з вами. Щоб співпереживати, ти хочеш розкриття персонажів.
Польські літератори не читають мене, а я не читаю їх. Їхній вирок одностайний? Мій теж.
Що потрібно чоловікам, які мають владу? Більше влади.
Мовчання - величезна сила. Треба його заборонити, як бактеріологічна зброя.