Марта Кетро. Пані яблук

Ой, дівко, пощастило тобі в житті — за ошуканцем заміж бути. Адже він тебе, дурницю, береже. Душу свою безсмертну на фантики міняє, щоб тебе не турбувати. А на це мало хто готовий, вони все норовлять по правді, по-чесному. Прийде такий увечері додому, обличчя нема й мовчить. Година мовчить, дві мовчить, а потім візьме та й вивалить усю правду на стіл, як горіхи. Цілу гору горіхів, круглих і твердих: захочеш розгризти – зуб зламаєш, а кинешся забирати – розсиплеш. Розкотяться, розбігуться по підлозі так, що не зробити крок, того дивися наступиш. І через рік, буває, підеш боса, а він звідки не візьмись під ногою, і вп'ється. Дрібниця начебто, а боляче. Так і справді його по всьому життюрозлетиться і загубиться, ніби й не було нічого, а потім одного разу ступиш беззахисно — і нагадає, до печінок пробере. А ошуканець що — він начебто з цукерками заявиться, усміхнеться і купою викладе... Ти на шоколадну цукерку наступала? Липко, слизько і гидко мало, а так нічого. І пахне солодко, не говно, жити можна.

Докладніше

Дмитро Ємець. Мефодій Буслаєв. Танець меча

Коли людині погано, вона може: а) зіпсувати всім настрій ; б) поплакатися комусь у жилетку; в) залягти на дно ; г) зробити собі ще болючіше, затьмаривши старий біль нової; д) прикинутися, що нічого не сталося.

Докладніше