Те, що люди називають своєю тінню, не тінь їхнього тіла, а тіло їхньої душі.

Ті, хто снідають разом, зазвичай і сплять разом.

Коли людина робить той чи інший моральний вчинок, він цим ще доброчесний; він доброчесний лише тому випадку, якщо цей спосіб поведінки є постійною рисою його характеру.

Я лікувався від усього, але хворів не всім...

- Що це? Це намет? Він же великий, як троє мене. Якщо до нього пришити лузи можна грати в більярд.
— Ну, не подобається цей, замов по інтернету. Костюм буде твого розміру.
— Он замовив ялинку. надіслали це криве угробище. Мені до нього ще три тюбики клею купити потрібно і доклеїти голок.
— Так це що. Ялинка, а я думав, дивний кактус...

- Не подобається мені, як живуть купці.
— А звідки б тобі знати, як вони живуть? Чи ти в гості часто ходиш до них? Відкрито людина живе у себе вдома, а як вона там живе – це тобі невідомо.

Втративши ногу чи око, людина знає про це; втративши особистість, знати про це неможливо, оскільки нема кому усвідомити втрату.

Недовіра до друзів – вершина безчестя.

Можна побачити життя як низку втрат. Тоді цінуватимеш не те, що придбав, а те, що не втратив.

Того, що зроблено – не забути, але ми звикаємо. Життя продовжується. Я все ще вірю в рай, але тепер я знаю, що його не потрібно шукати - це не місце на карті, це коли ти почуваєшся частинкою чогось більшого. Злови цей момент, і він буде вічним...