Філософія не розрізняє хороше та погане.

Завжди будь непередбачуваною.

... це був не той біль, коли рятують сльози, крики чи навіть виття. Це був біль, який паралізує, вводить в забуття від неможливості усвідомлення реальності того, що відбувається.

— Відгадай загадку: хлопець прийшов до бару і попросив води. Бармен дістав рушницю і вистрілив, ледь не зачепивши відвідувача. На це юнак відреагував лише вдячністю, залишив чайові та вийшов. Чому це він зробив?
Гібз трохи подумавши:
— Хлопець шукав.

Не те щоб раніше я не захоплювався жінками - дуже захоплювався. Але при цьому завжди зберігав голову на плечах, намагаючись брати якнайбільше фізично, але почуття стримувати або зовсім відкидати убік. Що ж у Ханні змусило мене відкинути цю звичну стратегію і кинутися прямо в глибину, де таїлися і найсильніша ніжність, і найвідчайдушніший страх?

Все зробив? Пе-ре-кра-сно! Пішли тепер додому, на дивані ще посрієш!

- Ти че, сміття? Який я тобі чорт?
— Яке я тобі сміття? Ми не на зоні. Тут чорт — казковий персонаж, а півень — птах.

- Даремно я її слухав, - довірливо сказав він мені одного разу. — Ніколи не треба слухати, що кажуть квіти. Потрібно просто дивитися на них і дихати їх ароматом. Моя квітка напоїла пахощами всю мою планету, а я не вмів йому радіти. Ці розмови про пазурі і тигри... Вони повинні б мене зворушити, а я розлютився...
І ще він зізнався:
— Нічого я тоді не розумів! Треба було судити не за словами, а у справах. Вона  дарувала мені свій аромат, осяяла моє життя. Я не повинен був тікати. За цими жалюгідними хитрощами і хитрощами я повинен був вгадати ніжність. Квітитакі непослідовні! Але я був надто молодий, я ще не вмів любити.

Любов — це більше, ніж захоплення красивим обличчям і мужнім тілом, ніж благоговіння перед умінням поводитися з мечем. Вона  не має нічого спільного із задоволенням, випробуваним у його обіймах. Кохання - це почуття, яке вирощується роками спільного життя, розділена радість від народження дітей та сум від неминучої втрати деяких з них. Любов – це повага та вдячність чоловікові за його захист. Це спільне сімейне вогнище.

- Стій! Що я казала тобі про набіги на сад Макгрегора?
- Притягнути тобі звідти цвітної капусти?
- Молодчина. Тож вперед!