Вдавання доброти відштовхує більше, ніж відверта злість.

Добре, коли є куди піти, коли все погано.

Краще любити, ніж бути предметом обожнювання. Терпіти чиєсь обожнювання - це нудно і обтяжливо.

Бути актором - це йти на поводу свого нервового імпульсу і вести життя нероби. А ось поставити хрест на кар'єрі актора – це вже ознака дорослішання.

— Ти теж ненавидиш?
- Ненавиджу що?
— Незручне мовчання. Чому людям обов'язково треба зморозити якусь нісенітницю, аби не відчути себе у своїй тарілці?
- Не знаю. Гарне питання.
— Тільки тоді розумієш, що знайшла по-справжньому особливу людину, коли можеш просто заткнутися на мить і з насолодою розділити з нею тишу...

Чи бачите, рідні та близькі самогубців часто мучаються докорами совісті. Вони вважають – хай навіть безпідставно – ніби не зробили всього, що в їх силах, щоб не допустити трагедії. А вердикт«вбивство» міг би позбавити родичів від будь-яких докорів, правда?

Треба ж, як ми повертаємось у минуле, коли зустрічаємо людей з минулого.

- Та що з вами таке? Це ж людина! Вона  страждає!
-?
— Ви маєте рацію, цього недостатньо.

Любов скромна, а хіть все зжере,
Любов правдива, хіть нахабно бреше.

Любов не робить людину кращою. Вона  лише розбурхує почуття, а ось характер псує.