Як можна радіти світові? Хіба тільки якщо тікаєш у нього.

Якщо людина змушена терпіти щось з іншим, то це вже не стосунки.

Посмішку не можна зловити, затиснути в долонях, обстежити міліметр за міліметром, запам'ятати... Вони вислизають, їх можна лише вгадувати.

На слабкому кожен намагається відігратися, владу свою хоче показати, та ще й лає на додачу.

... якщо ти наведеш десять ситуацій, коли почуваєшся винною, у всіх випадках це виявляться приклади твоїх вимог до людей.

Зроби крок  – дорога з'явиться сама собою.

Я не роблю нічого, що зганьбив би мене, мою команду або мою сім'ю.

Ось і сьогодні Їжачок сказав Ведмедику:
— Як все-таки добре, що ми одне в одного є!
Ведмедик кивнув.
— Ти тільки уяви собі: мене немає, ти сидиш один і поговорити нема з ким.
- А ти де?
— А мене нема.
— Так не буває, — сказав Ведмедик.
- Я теж так думаю, - сказав Їжачок. — Але раптом ось мене зовсім немає. Ти один. Ну що ти робитимеш?..
— Переверну все вгору дном, і ти знайдешся!
- Немає  мене, ніде немає!
— Тоді, тоді… Тоді я вибіжу в поле, — сказав Ведмедик. - І закричу: "Е-е-е-жи-и-и-к!", І ти почуєш і закричиш: "Ведмежоно-о-о-ок!..". Ось.
- Ні, - сказав Їжачок. - Мене ні крапельки немає. Розумієш?
— Що ти пристав до мене? — розсердилося Ведмежа. — Якщо тебе нема, то й мене нема. Зрозумів?

- Все, ми падаємо!
- Це просто зона турбулентності.
— Ми все одно розіб'ємось, не треба мене втішати!

Якщо підібрати голодного собаку, нагодувати і обласкати її, вона тебе не вкусить; у цьому її важлива відмінність від людини.