- Я готую йому сьогодні вечерю. Що мені приготувати?
- Яка різниця...
- Перша приготовлена страва говорить сама за себе. Зробиш поспіхом – значить тобі все одно. А якщо зробиш занадто шикарно — це означає«лишися зі мною, я готуватиму, прибиратиму і прислужуватиму тобі як тільки клацнеш пальцем».
— Саме подив і став справжнім творцем цього світу. Сталося це мільярд мільярдів неіснуючих років тому. Раджу вам повісити цей календар на стіну там, де стін немає.
Будучи молодим і запальним, я обурювався на ницість і малодушність наглядача, коли цей останній віддавав приготовлену мені трійку під коляску чиновного пана. Так довго не міг я звикнути і до того, щоб розбірливий холоп обносив мене стравою на губернаторському обіді. Нині те й інше здається мені гаразд. Справді, що було б з нами, якби замість загальнозручного правила: чин чину шануй, увелося у вжиток інше, наприклад: розум розуму шануй? Які б виникли суперечки! І слуги з кого починали б страву подавати?
Володіти чимось дуже просто. Хоча б і цілим світом. Потрібно просто усвідомити, що щось належить тобі, а потім відпустити його.
Але пісня — піснею все буде,
У натовпі все хтось співає.
Ось голову його на блюді
Царю танцюриста подає;
Там він на чорному ешафоті
Складає голову свою;
Тут - ім'ям таврують ганебним
Його вірші... І я співаю, -
Але не за вами суд останній,
Не вам замкнути мої вуста!
У погляді іншої людини ми насамперед шукаємо власне відображення.
Я завжди вірю в те, у що мені вигідно вірити, і в цьому полягає моя філософія.
Обличчя своє приховує день ;
Поля покрила похмура ніч ;
Зійшла на гори чорна тінь ;
Промені від нас схилилися геть;
Відкрилася безодня зірок сповнена;
Зіркам числа немає, безодня дна.
Алкоголь - ось найбільш вульгарний і небезпечний із будь-яких винайдених наркотиків.
Я збираюся продовжувати йти, доки я не виграю — або помру. Не думайте, що я не знаю, як це може скінчитися. Я знав це протягом багатьох років.