Твоя спина широка, як диван. А в мене до диванів любов до труни.

Жоден акваріум, жодне штучно створене водосховище не зможуть відтворити природні умови морського проживання. І жоден дельфін, що плаває в таких водах, не буде схожим на дельфіна, який живе у природних умовах.

А мені так мало потрібне для щастя одне шоколадне морозиво.

- Ти казав, що я особлива!
- Так і є.
- Так, нарівні з іншими трьома.
- Особлива, а не єдина.

Щастя завжди там, де людина його бачить.

Нам краще жити на самоті: на самоті страждаємо, на самоті помираємо.

-... Їжа залишилася?
- Ні. Всі доїли вчора ввечері, — відповів Лобсанг і додав з надією: — Я чув розмови про те, що по-справжньому просунуті ченці здатні черпати життєві сили прямо з повітря...
— А я вважаю, що таке можливе лише на планеті на ім'я Ковбаса, - відрізав Лю-Цзе.

Обов'язок кожної людини — вирощувати свою внутрішню радість.

Іноді те, що здається дивним, приносить користь.

Все починається, коли предмет обожнювання дарує тобі запаморочливу, галюциногенну дозу відчуття, про яке ти не сміла і думати, - це може бути, наприклад, емоційний коктейль з неземного кохання і приголомшливого захоплення. Незабаром без інтенсивної уваги не обійтися, і потяг перетворюється на голодну одержимість наркомана. Коли наркотик забирають, людина занедужує, божеволіє, відчуває емоційне спустошення (не кажучи вже про ненависть до дилера, який підсадив тебе на цю погань, а тепер відмовляється давати її безкоштовно, хоча ти точно знаєш, що воназахована десь поруч, адже раніше тобі її давали просто так. Наступний етап: ти сидиш у кутку, схуднувши і тремтячи, готовий продати душу і пограбувати сусідів, аби ще раз випробувати той кайф. Тим часом предмет обожнювання починає відчувати до тебе огиду. Він дивиться на тебе так, ніби бачить вперше, - цей погляд аж ніяк не може бути звернений до тієї, до кого він колись плекав піднесені почуття. І найсмішніше, хіба він у цьому винен? Подивися на себе. Ти перетворилася на жалюгідну руїну, саму себе не впізнати.