- Батько казав мені: "Не старій". Потрібно було його послухати.

Потрібно почекати, доки зможеш розкритися. Почекати з кимось таким самим«голим». А потім ще трохи почекати.

Все колись трапляється вперше.

Цим і небезпечне мистецтво: через нього люди починають вимагати від життя таких самих нереальних сценаріїв. Закохані сприймають банальну низку збігів як знак долі.

Сховай те, що говориш сам, дізнайся про те, що кажуть інші, і станеш істинним князем.

Після першої склянки бачиш речі в рожевому, після другої — у спотвореному, а потім уже — у справжньому світлі, і це найстрашніше, що може бути.

Тобі стільки разів за життя доведеться збрехати або промовчати. Так ось промовчи.

Опівдні це рано. Будь- якої доби з сонцем на небі — рано.

Уявіть - до яких конфліктів можуть довести папуаса та ісландця суперечки про море. В одного воно сіре, важке, із чорним вулканічним піском, з айсбергами та інеєм. У іншого – не море – тепле молоко з білими оксамитовими пляжами, коралами та акулами. А лід для цього папуаса поняття не існує.
Інакше кажучи, для успішної комунікації обидві сторони повинні докладати зусиль – поглянути на світ очима співрозмовника. Не просто слухати партнера, а почути його - не себе, не свої стереотипи, якими ви його слова заміняєте, а його думки, що він намагається одягти свої слова.

Погані людські вчинки супроводжуються достатком моральних виправдань.