– Я вбив тебе.
- Сюрприз!

Щомиті він вдихав, запах трави, прохолодне повітря на його обличчі були коштовністю. Важко було думати, що люди мешкали роки і роки, що пропадали даремно, повільно тягнуться роки, а він чіплявся за кожну секунду.

Комусь пару чарок, комусь пару грам, комусь одне кохання, комусь пару дам.

— Для деяких людей самотність та відірваність від світу можуть стати проблемою.
- Тільки не для мене.

На цьому світі взагалі все просто. Стукай - відкриють, проси - дадуть, добивайся - отримаєш. Все залежить лише від температури бажання. Не спускай пари в носик чайника — і тиск волі стане таким сильним, що рознесе будь-який котел.

Ніхто не настільки великий, щоб для нього було принизливо підлягати законам, які однаково панують над нормальним і болючим.

Розум - це сад.

Обличчя Рона набуло вишукано-зеленого відтінку.

... Для них параноя навіть не спосіб життя, для них параноя - високе мистецтво.

Розумієте, важливо прийняти весь цей величезний світ, бути з ним ладом, знемагати від цікавості, милуватися його найменшою рисою, розглядати будь-яку ситуацію так, наче ти її й вигадав. Головне ж — почуватися нарівні з цим світом і не боятися опинитися в кумедному становищі. Ми й так усі жахливо смішні...