- Підпустимо ближче, а потім рознесемо їх у тріски!
- Відставити! Ми станемо зручною мішенню!
- Відставити "відставити"!
— Але ж капітан…
— Відставити!
— Але ж там...
— Відставити!
- Армада...
- Відставити!
— Але…
— Заткнись!
- Що робиш?
— Пишу рекомендацію Моніці із Чендлером. Хочу, щоб вона звучала солідно, але я жодного розумного слова не знаю.
— Чому ти не скористаєшся тезаурусом?
- Ти чув, що я сказав?
Сперечається або дурень, або негідник... Перший не знає, але сперечається, другий же знає, але сперечається.
Жінкам, що воюють за чоловіка: навіщо вам потрібен цей дурень. Невже йому незрозуміло, що ви – найкраще!
Перебувати тут одному, друже, – це непристойно, а право бути непристойним я зарезервував за собою. Давай вип'ємо.
Спекуляція казкою про щастя без краю перетворюється на плюшеве пекло.
- Смішні туфлі.
- Про що ти?
— Вони не з того світу.
- Чому?
— У цьому світі живуть люди, що втомилися від самого життя.
Дивна річ спогади, сказав він собі, вмиваючи обличчя крижаною водою. Деякі живляться ними, ніби від них залежить життя, ніби вони рятують їхню відмінність від смерті; а інші позбавляються їх, щоб час, що залишився, був світлішим.
Успіх викликає заздрість. Це ранить, коли тебе не розуміють. І незалежно від того, як би ти не намагався домогтися розуміння, все одно знайдуться ті, хто тебе засуджуватиме.
— Чудово! Вона ж більше не зможе працювати.
- Звідки тобі відомо?
— Та в неї ж зачеплена центральна нервова система.
— Вона в тебе зачеплена з дитинства, однак ти працюєш.