Я завжди говорю правду. Навіть коли брешу.

Знаєте, що таке щастя? Це твій перший у житті пес. Ось він біжить за тобою висунувши язик, виляє хвостом, приносить палицю... І ти щасливий, поруч із найкращим другом на світі...

Найбільша слава не в тому, щоб ніколи не помилятися, а в тому, щоб уміти піднятися щоразу, коли падаєш.

- Тобі ще налити?
— Порожня чарка і погляд, сповнений надії, були йому відповіддю.

— Я зроблю тебе найщасливішою жінкою на землі.
- Це неможливо.
- Чому?
— Тому що кожного разу, коли ти цілуєш мене, я на сьомому небі, а не на Землі.

Там, де любов, там включається серце, а там, де серце, немає  місця істині.

Невже подумати нам можливо,
Що для землі ми народжені,
Для миру, де все тлінно, хибно,
Де всі пристрастям підкорені,
Де смертний, почуттям благородний,
Завжди принижений і забутий
За те, що примхам пороку
Почтения не дає глибока
І сильним правду говорить.
Ні, ні! Є світ інший, світ вічний,
Де немає розпусти, крові, сліз,
Де найтихіший стогін серцевий
Перед голосом гордих переваг
У суді Творця людей має!

— Мені потрібна хороша брехня, щоб пояснити, чому мене сьогодні не було на роботі.
— Любий, ти не вмієш брехати.
- Вмію.
- Невже? Вчора в кафе я вийшла в туалет, коли повернулася, її не було. Хто її взяв?
— Хтось відчинив двері в кафе, і тут вибіг єнот і рвонув прямо до твоєї булки, я сказав:«Не їж її, вона  Фібіна!» А він каже... він каже... каже... "Джо, ти не вмієш брехати..." Що мені робити?!

Вона пахла умиротворенням — так пахнуть тільки матері.

... у страждань є право на скромність.