— Але ж це факт?
- Ні, це не факт.
- Це не факт?
- Ні, це не факт. Це набагато більше, ніж факт. Так воно й було насправді.

Безліч людей закінчує коледжі, навчившись у першотворі читати Вергілія і опанувавши таїнствами обчислення, але не отримавши ні найменшого уявлення про те, яким чином мислять вони самі.

Люди, якими рухають емоції, демонструють чудеса самообману.

На чорному тлі відтала землі, завжди привабливіше і яскравіше біліє шматочок снігу.

Вони ненавидять мій стиль! Може, тому, що він є?

- Я ніколи не одружуся, Атікус.
- Чому?
— Раптом будуть діти...

— У чому сильний бік Асоки?
- Вона  безстрашна.
— У цьому може бути її слабкість. Чи гідна вона учениця?
— Ніхто не зрівняється з нею рішуче.
- Крім тебе.
- Я знайду її.
- Можливо, це не в твоїх силах.
— Що б ви не намагалися сказати, майстер Пло, скажіть просто!
— Я натякаю, що, можливо, якщо ти добре навчив її, вона  подбає про себе самостійно. І вигадає, як повернутися... до тебе.

— Чому ти повертаєшся до мене?
— Сама не знаю... Можливо тому, що ти цього не чекаєш?

Іноді люди навіть ті, кого ти любиш і кому довіряєш, зраджують тебе.

Якщо вас убивають у четвертому акті, то не можна виходити у першому вже з убитим виглядом.