Цікаве це явище – почуття розчарування. Воно здатне спонукати у розчарованому найгірше, що в ньому є. Розчаровані немовлята схильні кидати їжу аби куди й влаштовувати пачкотню. Розчаровані громадяни схильні стратити королів та королів та влаштовувати демократію.
Для кожного кроку є свій час. Часто розумніше почекати.
Бренді - підходящий напій для безмовності: можна вбити час, нечутно похитуючи келих, розглядаючи на світло, вдихаючи аромат.
Позбутися звичок складно, тому що це змушує ставити питання, чому ми придбали їх.
Не можна розбиту чашку зробити цілою. Можна тільки склеїти її і назвати цілою, але цілою вона цього не стане.
Повідомляти людину про біду по краплині — все одно, що розпилювати її живцем.
За свої бажання доводиться платити. Проблема в тому, що в мене дуже багато бажань.
— Отже, маленька дівчинка, стигле червоне яблуко. Тобі це нічого не нагадує, казкарю ти наш?
— Припускаєш, що то Білосніжка?
- Білосніжка. Я про неї кінець дивився. Порнуху правда. Там ще була зла мачуха. У-у-у... яка вона була погана...
— Я два роки тому кинув [курити].
- Так? А навіщо тоді запальничку із собою носиш?
— Це подарунок від моєї колишньої дружини. Я сентиментальний. Щоб не забувати, якою вона була сука!
Падаючи в прірву, треба бути напоготові, тому що внизу на тебе чекає наступна прірва, глибше першої. Мимоволі запитуєш, де дно.