Дивно доля розпоряджається з людьми: вона  не може дати їм повного щастя і завжди вставить у життя людську якусь вічну колючку, яка має призначення отруювати собою джерело людських радостей.

Не має значення, куди і чому ти їхав. Набагато важливіше, коли знаходиш у собі сили повернутись. До речі, це набагато складніше, ніж виїхати. Адже повернення сильно віддає поразкою, а його не кожен може визнати, прийняти.

Ніхто тобі нічого не дасть – усе треба брати самому. (Ніхто нічого не дає добровільно, все треба брати самому.)

Те, що ми можемо бути лише тим, що є, завжди залишиться нашим невикупним гріхом.

Коли чоловік хоче одружитися, він каже:«Виходь за мене заміж». Коли чоловік любить, він каже: Я люблю тебе. Коли чоловік каже: "Ти прекрасна" - це не означає, що він любить або хоче одружитися.

Хіба для себе живемо? Адже для інших...

Бути чесним — на наші часи означає бути єдиним із десяти тисяч.

Втім, люди часто потурають своїм бажанням (іноді дуже сумнівним) і, надаючи їм видимість тяжкого обов'язку, пишаються своєю готовністю йти на жертви.

Ти не зі мною - і день покрила імла;
прийдеш уві сні - і ніч, як день, світла.

Свобода ніколи не походить від уряду. Свобода завжди походить від його підданих. Історія свободи – це історія обмеження урядової влади, а не її зростання.