З усіх людських почуттів найменш розвинене почуття міри.

Я заплющую очі, але це не допомагає. У темряві вогонь горить ще яскравіше.

- Ти не одягнений!
- Від тебе нічого не приховаєш.

І я дивувався, чому ті, хто прийде за нами, приречені продовжувати боротьбу тих, хто вже пішов, і не бачив у цьому справедливості.

Вибач мені і якнайшвидше забудь. Я тебе покидаю навіки. Не шукай мене, це марно. Я стала відьмою від горя та лих, що вразили мене. Мені пора. Прощай. Маргарита.

У них є все, ти сам знаєш, а в мене нічого немає. Де ж мені тягатися з ними, коли в них так багато всього...

У сильних людей відчай — лише тимчасова данина слабкості.

Ви цілком адекватні, просто потрапили у полон власних фантазій. Так буває з людьми, коли вони стикаються із ситуацією, з якою не можуть упоратися. Мозок намагається нам допомогти, заміняючи безглузду для нього реальність фантазією, яка хоч якось може пояснити те, що відбувається.

Виглянь у вікно і скажи сам собі.
- Все буде добре, а якщо здамся буде гірше.

Підняти трубку – це єдиний спосіб припинити дзвінки.