Кому мова слухняна, той часто мовчить.

Моїй сім'ї та іншим тваринам.

Не страшно, що ви зайшли в глухий кут, страшно, що ви там і залишилися.

— Ортофобія — страх особистої власності.
— Не  маю страху володіння речами. Запусти мене у взуттєвий магазин, і я це доведу. Я боюся тільки нерухомості вагою 300 тонн.

Чи ми маємо рацію, журналісти, вважаючи законною своєю справою заглядати в душу людську і сидіти, перечікуючи ці сльози, тримаючи напоготові блокнот і ручку, у твердій впевненості, що немає іншого виходу, — робота, мовляв, така, доля така...

Вчора ввечері він думав, що шанс у нього є. Вчора ввечері було можливе все. Біда вчорашнього вечора в тому, що за ним завжди слід сьогодні ранок.

Якщо раб у душі має крила – рано чи пізно він стане вільним. Якщо вільна людина носить у душі кайдани, то рано чи пізно стане рабом.

— Я подивлюсь телевізор?
— Чому ні? Очі та дупа у тебе є.

Фізично я відчувала себе дуже слабкою і розбитою, але куди гіршою була моя душевна пригніченість — пригніченість, що змушувала мене весь час тихо плакати.

Найкраще, що я можу зробити у своїй сумній сільській глушині, — це ні про що не думати.